Спадкове право в Україні
Українське спадкове право розрізняється між рухомим та нерухомим майном:
Нерухоме майно – з німецької та української перспективи
Щодо спадкового права на нерухоме майно та прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, зазвичай застосовується українське спадкове право, згідно зі статтею 71 Українського Закону про міжнародне приватне право від 23 червня 2005 року.
Це випливає з Консульської угоди від 25 квітня 1958 року, укладеної з колишнім Союзом Радянських Соціалістичних Республік, дію якого пізніше узгодили Німеччина та Україна (Федеральний Вістник 1993 р., II стор. 1189).
Розмежування: Це означає, що взагалі застосовується спадкове право країни, на території якої розташована спадкова нерухомість.
Рухоме майно
Консульська угода 1958 року не поширюється на рухоме майно. Оскільки не існує універсального міжнародного спадкового права, вирішальним є конкретне міжнародне спадкове право кожної країни.
Щодо рухомого майна українське судове рішення ґрунтується на праві держави, в якій спадкоємець востаннє мав своє постійне місце проживання, якщо не встановлено інший вибір права (ст. 70 Українського Закону про міжнародне приватне право від 23.06.2005 р.). На відміну від цього, німецький суд – для спадкових справ до 17.08.2015 року – враховує громадянство спадкоємця, а для випадків після цієї дати – останнє постійне місце проживання (ст. 21 Регламенту ЄС з питань спадщини).
Починаючи з 17.08.2015 року застосування німецького права до рухомого майна безпосередньо визначається «новим» Регламентом ЄС щодо спадщини для випадків, які сталися на цей момент чи пізніше. Якщо спадкоємець не зробив вибір права на користь права країни, громадянином якої він є, Регламент встановлює фокус на останнє постійне місце проживання спадкоємця згідно зі статтею 21.
Можливість вибору права
Вибір права
Згідно зі статтею 22 Регламенту ЄС щодо спадщини спадкоємець може визначити, що для всього його майна повинно застосовуватися право держави, до населення якої він востаннє належав, або до населення якої він належить на момент смерті.
Також українське законодавство передбачає можливість вибору права, як це визначено в статті 70 Закону України про міжнародне приватне право (Закон про МППП):
«Стаття 70. Спадково-правові питання
З урахуванням положень статей 71 та 72 цього Закону питання щодо спадкового права вирішуються законом тієї держави, в якій спадкоємець востаннє мав своє постійне місце проживання, за умови, що в тестаменті не було обрано право держави, громадянином якої був спадкоємець. Вибір права спадкоємця є недійсним, якщо після складання тестаменту змінилося його громадянство».
Вибір права, яке застосовується, також може випливати з обставин. Наприклад, якщо спадкоємець у своєму тестаменті використовує німецькі юридичні терміни.
II. Вплив українського майнового права на спадкове право
З українського боку загалом діє правовий режим майнового стану у формі спільної власності. Це означає, що майно, набуте протягом шлюбу, розглядається як спільна власність. Отже, до спадщини входить виключно половина спільного майна, яка призначена покійному. Крім того, залишаються спеціальні положення для нині живого чоловіка або дружини – наприклад, він має перевагу на видачу предметів так званого сукупного майна шлюбу, за умови, що це не порушить суттєві інтереси інших спадкоємців.
III. Матеріальне спадкове право в Україні
Український законодавець, так само, як і німецький, розрізняє між законним спадкуванням та спадкуванням за заповітом.
Законне спадкування
Законне спадкування в Україні слідує системі порядку, схожій на німецьку, і розподіляється на п’ять категорій:
Перший порядок (ст. 1261 ЦК): Потомки спадкодавця, батьки, чоловік або дружина, що нині живе.
Другий порядок (ст. 1262 ЦК): Брати та сестри спадкодавця, бабусі та дідусі спадкодавця.
Третій порядок (ст. 1263 ЦК): Тітки та дядьки спадкодавця.
Четвертий порядок (ст. 1264 ЦК): Особи, які прожили принаймні останні 5 років до настання спадщини у родинному стані з померлим спадкодавцем.
П’ятий порядок (ст. 1265 ЦК): Всі інші родичі до шостого ступеня спорідненості.
Спадкоємці вищого порядку виключають інших родичів нижчого порядку як спадкоємців. У межах категорій спадщина розподіляється між спадкоємцями відповідного порядку в рівних частинах.
Заповіт
В українському праві існує можливість зміни законного спадкування за допомогою заповіту. Для цього необхідно засвідчити заповіт нотаріусом відповідно до статей 1248 і далі ЦК. В якості альтернативи, заповіт може бути дійсним за умови, що він відповідає вимогам постійного місця проживання спадкодавця. Згідно зі статтею 72 МГП можливо вважати за достатнє дотримання формальностей місця складання заповіту, наприклад, в Німеччині.
Існує також можливість «спільного заповіту», проте він відрізняється від «подружнього заповіту» чи «Берлінського заповіту» за німецьким спадковим правом. Такі заповіти можливі лише щодо спільно нажитого майна під час шлюбу. Самостійно здобуте власне майно перед шлюбом залишається невраженим і може вимагати створення окремого заповіту.
Іншою опцією є укладання спадкового договору відповідно до статті 1302 ЦК. Питання, чи це розглядається як зобов’язання за німецьким спадковим правом чи скоріше як диспозиція за зобов’язанням, є дискусійним. У будь-якому випадку одна зі сторін після смерті особи, яка відчужує, приймає майно з обов’язком дотримання розпорядження іншої сторони.
Обов’язкова частина
Якщо спадщина передається за допомогою заповіту, близькі та потребуючі родичі, які були виключені із законного спадкування, мають право на обов’язкову частину. Згідно з українським правом до цього відносяться лише неповнолітні або повнолітні, але непрацездатні діти спадкодавця, а також, за необхідності, непрацездатні батьки або непрацездатний чоловік або дружина.
Обов’язкова частина становить половину спадкової частки, яка відповідно до закону належить відповідним особам (див. пункт III. 1).
IV. Врегулювання спадщини
Процес врегулювання спадщини відрізняється від того, що прийнятий в Німеччині. Спадщина не автоматично переходить до спадкоємця, а лише після прийняття спадщини. В Німеччині це відбувається автоматично. Відмову від спадщини, в разі потреби, слід виражати. Для прийняття спадщини встановлено строк у 6 місяців. Особи, які проживали разом із спадкоємцем, виключаються з окремого прийняття. Якщо вони не виявляють відмову від спадщини протягом шести місяців, українське спадкове право вважає спадщину прийнятою за мовчазною згодою. Прийняття спадщини повинно бути засвідчене нотаріально. Це може також відбуватися за кордоном і за допомогою німецького нотаріуса.
Після прийняття спадщини необхідно подати заявку на видачу Свідоцтва про право на спадщину.
Цим займається нотаріат за останнім місцем проживання спадкодавця. Якщо цієї інформації немає, то місце розташування нерухомості вважається місцем настання спадщини, і місцевий орган визначається як відповідальний. Якщо жодна нерухомість не входить до спадщини, то застосовується місце розташування спадкових об’єктів згідно зі статтею 1221 ЦК. Якщо останнє місце проживання спадкодавця знаходиться за кордоном, то вважається визначальним місце розташування спадкових об’єктів.
За допомогою Свідоцтва про право на спадщину можна внести відповідні зміни до реєстру нерухомості або якимось іншим чином розпоряджатися спадщиною.
V. Податок на спадщину
Згідно з українським законодавством, встановлюється податок на спадщину, який відрізняється в залежності від ступеню спорідненості між спадкодавцем та спадкоємцем. Від цього звільнені родичі першого ступеню, які проживають в Україні і підлягають податковому обліку там.
Наші послуги в справах спадщини в Україні:
Прийняття української спадщини в Німеччині. Тобто спадкоємець не повинен їхати до України, щоб підписати прийняття спадщини. Це можна зробити прямо в Німеччині.
Видання Свідоцтва про право на спадщину в Україні через наших нотаріусів в Україні. Це можна зробити за допомогою довіреності. Вам також не потрібно подорожувати до України.
Перереєстрація нерухомості після спадщини. Це також може бути зроблено за допомогою доручення.
Ми супроводжуємо вас в усіх справах, які стосуються спадщини, та виконуємо весь процес передачі та перереєстрації спадщини в Україні. Для цього вам, як спадкоємцеві, не потрібно їхати в Україну. Ми можемо це зробити за допомогою доручення.
Також можлива продаж нерухомості або передача її третім особам.