У дослідженні висвітлюються лінгвокультурні і юридично-процедурні особливості німецько-українського перекладу офіційних документів враховуючи правові функції продукту юридичного перекладу, пов’язані з його інтеграцією в правову систему реципієнта, введенням у відповідні правовідносини і документообіг міждержавного характеру. Зокрема розглянуто способи передачі реквізитів документа та його культурно-специфічних складових на лексичному і текстово-композиційному рівнях.